Валя і Юра одружилися на п’ятому курсі навчання в інституті. Через рік у них появилася перша донька. Назвали Оленкою. Згодом народилася Марійка. Дуже гарні та розумні дівчатка купалися у любові щасливого подружжя. Тато заробляв непогані гроші, і діти ні в чому не відчували нестатку.
Оленці виповнилося 8 років, коли Юра щоденно приходив додому у нетверезому стані. Без усякої причини чіплявся до Валі, нещадно бив. Ці картини назавжди отруїли дитячі спогади. Одного вечора він заявив, що залишає сім’ю.
Валя працювала лікарем у дитячій лікарні на півтори ставки, але все одно грошей не вистачало. Економили на одязі, на їжі. Діти не могли зрозуміти, чому тато розлюбив їх, чому ніколи не приходить, не купляє подарунки, не цікавиться, як у них справи.
Оленка багато плакала. Образа на батька з кожним днем збільшувалася, переростаючи в невимовний біль. Гнів та ненависть заполонили серце. На душу важким каменем ліг тягар гріха. Дівчина не могла спілкуватися з хлопцями в класі, у дворі. Цуралася родичів та знайомих чоловіків. Ні настрою, ні сили жити далі.
Одного разу сім’ю відвідали сестри з молитовної групи, до якої належала Валя. За чашкою чаю співали, розмовляли, насолоджуючись присутністю Божої любові. А потім молилися. Оленка довго не могла вимовити: «Боже, прости мене і допоможи простити тата. Прости його, він заблудився!» Нарешті «прощаю» злетіло з її вуст, і в ту мить невимовний тягар залишив серце. Важкі болючі кайдани, що стискали дух, душу і тіло, враз кудись поділися. Сльози струмочками текли по обличчю. Дівчина обіймала усіх і дякувала Богові за дивне зцілення.
Згодом Оленка закінчила інститут і одружилася. На сьогоднішній день вона є мамою трьох діток. Жінка щаслива, бо одного разу відчула силу молитви і радість від дотику Господньої любові.
У молитві, яку залишив нам Господь, є такі слова: « … і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…» Чому необхідно прощати? Кому потрібне прощення? Як прощати? Де прощати? Хто повинен прощати?
Прощення потрібно нам! Воно дає волю, радість, наповнює нашу душу спокоєм і любов’ю. Як прощати? Так як Христос!!! Він прощає і не згадує! Не обмовляє, не ганьбить ближнього, забуває назавжди! Прощати усюди: на роботі, вдома, в дорозі, в церкві. Прощати усіх: друзів, знайомих, рідних, дорослих і малих, бідних та багатих, простих і знатних. Добре, коли прощаємо один одного в церкві, і не відвертаємо свою голову від того, хто хоче привітатися з нами. Коли служителі прощають тих, хто згрішив і покривають любов’ю, церква зростає і духовно, і кількісно.
Я знаю пастора, який привіз на подвір’я машину цегли, щоб побудувати клуню. Згодом помітив, що невіруючий сусід краде її і використовує для своїх потреб. З кожним днем цегли ставало все менше і менше. Служитель помолився і вирушив до крадія. Пильно дивлячись йому в очі, промовив:
- Я прощаю тобі!
Не чекаючи відповіді, пішов додому. Це так вразило злодія, що через деякий час він відвідав церкву, в якій служив брат, і покаявся.
Біблія вчить нас не тільки прощати, але й молитися за тих, хто нас образив. Історія Йова надихає на це. Після зустрічі з Йовом, Господь сказав трьом друзям, щоб вони звернулися до Йова, аби той помолився за них. Чому? Друзі переступили через свою гординю, усвідомили, що згрішили не тільки перед Богом, але й перед Йовом. А Йов до кінця простив їх. Біблія говорить нам, що тільки після цієї молитви Господь рясно благословив праведного Йова.
«І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших». Мар. 11:25-26
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 12566 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : К совершенству - Наталия Минаева Слава Богу за ювелиров-редакторов!
Гончарное искусство
Гончарная керамика – это грубокерамические изделия с крупнозернистым естественно окрашенным черепком. Вырабатывают их из гончарных глин с добавками отощителей; водопоглощение – 15-16%; частично или полностью покрывают легкоплавкими глазурями. Из гончарной керамики изготавливают хозяйственную посуду и частично декоративные изделия.
По наличию глазури керамические изделия подразделяют на глазурованные и неглазурованные. Глазури могут быть прозрачными и заглушенными, бесцветными и цветными (одно- и многоцветными), с поверхностью блестящей, матовой , ирризирующей, с рисунком «кракле» и другие.
Гончарное искусство – история, эстетика, технология, мастерство и теория художественных стилей
Самое сложное в жизни каждого человека – это найти свое место в жизни, найти самого себя. И только найдя его, человек может проявить все свои незаурядные способности, которые у него, конечно же, есть.
Сколько «погибло» великих кинорежиссеров до того как появилось киноискусство? Но в данном случае никто не виноват – так складывалась на земле история искусств.
Но есть один вид искусства, который людьми просто-напросто был забыт, отодвинут на обочину исторического развития и низведен с высоты Ремесла до заурядности ремесленничества. Это гончарное искусство.
Надо сказать, что гончары – это наиболее разносторонние художники. Гончар обязан знать:
– эстетику
– археологию
– историю искусств
– теорию конструирования форм
– теорию цвета
– основы неорганической химии
– основы теплотехники
– материаловедение
– общую историю культуры
– теорию орнамента
– обладать навыками работы на гончарном круге
– обладать навыками скульптура
И, может быть, самое главное, что дает человеку умение работать на гончарном круге – это душевное равновесие, такое, в каком пребывает глиняный сосуд, который вырастает на ваших глазах из простого куска глины.
Гончарный круг:
– это и своеобразная машина времени – ему уже более 4-х тысяч лет, а он практически не изменил своей конструкции
– это и тренажер
– это и инструмент
– это настройщик вашей души.
