Тут живучи в чужому краї,
Де дуже гарні водограї,
Чудові гори та ліси-,
Як з перворідної краси;
В усьому повний є достаток,
Та на душі чомусь осадок;
Чи то- туга за рідним краєм,
Небесним чи земним, не знаєм,
Душі спонтанні думки водить
І собі місця не знаходить;
Чи то-земна,тілесна втома,
Як старість-для душі відома,
Нам серце тисне,ніби прес,
Й до всього нищить інтерес?!
Як цей осадок не змивати-
Він буде в нас затвердівати;-
Опісля камнем твердим стане;
В болото грішне геть затяне.
Молитва Богу й злива з неба
Осадок змиє,так як треба;
В душі освіжить вона все
Й духовну радість принесе.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 8268 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Осенние зарисовки - Олег Хуснутдинов субботние осенние зарисовки. вы хотите продолжить? это так интересно: под гитару иди без нее, под стук дождя, или шум ветра, шум компа и стук клавиш, это супер - просто написать про... осень... ну хоть две строчки!... это же Осень!
