Лечение моей души
Уже слегка подзатянулось,
Но все же были хороши
И процедуры, и прогулы.
Нашел Ты, право, для меня
Великолепное занятье -
Извлечь из тайны Бытия
Неизреченные понятья.
И разгадать, как ребус, смысл,
И расколоть судьбы орехи,
Срывать у знаков, слов и числ
Их повседневные доспехи.
И заглянуть средь суеты
В колодец бездны мирозданья,
И зачерпнуть живой воды
И расплескать её с дерзаньем.
И пить её премного дней,
И ей поить лишенных веры,
Застрявших посреди вещей,
И потерявших чувство меры.
На вес Ты дал мне ощутить
Камней тяжелых неподъемность
И дал стремление творить,
Оно важней, чем просто помнить.
И выйти под нетленный свет,
И отдыхать в тени певучей,
Встречать обещанный рассвет,
И разгонять на небе тучи.
Как много дел мне отдал Ты,
Не нагружая, впрочем, слишком.
А Сам при этом был в тени,
И разговаривал неслышно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
