Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
СПАСИБО ЗА СТИХОТВОРЕНИЕ. ОЧЕНЬ ХОРОШЕЕ. МНЕ ПОНРАВИЛОСЬ. Я С УДОВОЛЬСТВИЕМ ПОШЛЮ ВАШЕ СТИХОТВОРЕНИЕ МОИМ ДРУЗЬЯМ. Комментарий автора: Спасибо Вам за отзыв и Божьих благословений Вам!
Ольга.
2009-05-22 15:09:53
Благословенные стихи, спасибо сестрёнка.
Слава Господу и Хвала !!! Комментарий автора: Слава Господу. И срасибо за отзыв.
Дина Маяцкая.
2009-08-10 18:28:03
Света, мне нравятся ваши стихи-они мелодичные, хорошо рифмованые и с размерами все в порядке. Я прочла, что ваш муж-музыкант? Знаете, я ведь-тоже: пишу музыку на свои стихи (только не те, что печатаю здесь, а слова у меня уже идут под песню), пишу сама аранжировки и записываю на диски в своем исполнении. А ваш муж пишет? Очень хотелось бы познакомиться с вами поближе... Комментарий автора: Можете написать мне на мой имеил. Пообщаемся. Благословений вам.
Тамара В.
2010-09-19 16:27:39
Я ОЧЕНЬ ЛЮБЛЮ СТИХИ СВЕТЛАНЫ БУРДАК
ЗА ИХ ЛЁГКИЙ РИФМ И ГЛУБИНУ СОДЕРЖАНИЯ. ЖЕЛАЮ ЕЙ ОБИЛЬНЫХ БЛАГОСЛОВЕНИЙ. ТАМАРА V. Комментарий автора: Большое спасибо. Скоро должен выйти мой сборник стихов. Один будет для вас.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
