Листя над путівцями — як дорожні знаки.
Линуть птахи на південь, пшениці ще стоять.
І лежать під камінням москалі і поляки,
А євреї — вони ніде не лежать.
А євреї хмаринками мають в узвишші.
Їх могили шукати — даремний тягар.
Бо ж євреї мудріші, бо ж євреї хитріші
І до Бога пролізли через димар.
Камінця, навіть пісні від жидів не лишилось,
Тільки ряд черевичків дитячих, малих.
Що б не сталося з ними, віджени всяку жалість.
Краще ще раз послухай, що кажуть про них.
Над шляхами листя — як дорожні знаки.
Линуть птахи на південь, пшениці ще стоять.
І лежать під камінням москалі і поляки,
А євреї — вони ніде не лежать.
Освенцим, 1966
Комментарий автора: Переклад вірша Олександра Городницького.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я там росла - Надежда Гаркуша (Вечная) Далеко от земной Родины вдруг вспомнились картины далекого детства. Благодарность Богу за мое детство, юность и зрелость.
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?